Блог - ВАСИЛЬ ШПІЦЕР

Вас турбує Шпіцер Василь Іванович – міський голова Львова у 1990-1994 рр. По змозі читаю Вашу газету, в якій завжди є цікаві матеріали. Блискучими можна назвати Ваші інтерв'ю із відомими людьми, подобаються мені мудрі роздуми Віталія Коротича. Хоча дивує, що у рубриці 'Светская хроника' абсолютно переважає російський вектор, мов-би не існувало української культури, мови та сякого-такого українського 'світу'.

На жаль, розчарував мене матеріал про П. А. Загребельного у числі 6(198) за лютий 2009 р. Там письменник оповідає про перебування у німецькому полоні, а потім про полювання на дружину Лисенка. Не потрібно було давати цей огидний епізод гонитви за жінкою. Хіба вона єдина покинула свого чоловіка (майже половина шлюбів розпадається, декому вдається одружуватися по два-три і навіть чотири рази, а лідер української компартії на схилі літ впав у блуд з молодою мадам)? Доблесна радянська армія дременула і залишила її, як і всю Україну, Білорусію на поталу німцям. Горопашна вже побачила Європу і втікала не від П. Загребельного, не від академіка Лисенка, а від дикої тоталітарної комуністичної держави.

У газеті 'МК'-Дайджест' за лютий 2009 року (стор. 9) подана інформація, що за два місяці війни із восьмимільйонної армії залишилося біля 2-х мільйонів чоловік (4 млн. попали в полон, 2 млн. розбіглися). Тому 16 серпня 1941 року Сталін видав наказ, згідно з яким всі полонені зараховувались у зрадники і дезертири і заочно були засуджені до кари смерті: 'Сталин считал, что они, попав в плен, должны были лишить себя жизни'. Абсолютна більшість полонених після війни побувала у сибірських концтаборах (серед них відомий поет Микола Петренко, якого юнаком німці вивезли на примусові роботи). Виникає питання: за які ж такі заслуги колишній полонений лейтенант Загребельний, що насмілився не покінчити життя самогубством, був призначений людоловом і навіть не позбавлений офіцерського звання? І скільки душ треба було впіймати, щоб не 'загриміти' до Сибіру?

Нескромно виглядає й фотографія на стор.3: Олександр Швець і Дмитро Гордон на передньому плані, а славетний письменник – позаду.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до шановного Віталія Коротича: Ви цілком справедливо говорите про своїх українських побратимів по перу радянської доби. Але ж я пам'ятаю, як Ви 'розвернули літак' і залишилися в США під час гекачепістського путчу. Заявили щось на кшталт: 'Я буду боротися звідси'. А багато видатних особистостей не побоялися і прилетіли до Москви…

Апостол Матвій написав:

'Не судіть, щоб і ви не були осуджені'.

'Чого дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у своєму оці не відчуваєш?'

'Лицеміре, спочатку вийми колоду з власного ока, а тоді будеш добре бачити, як вийняти сучок з ока брата твого'.

Поза тим з повагою,

В. Шпіцер

20.02.2009, м. Львів

Закрити